Упередження підтвердження, ефект якоря, ескалація прихильності — Олег Горецький у «Сам собі медіатор» показує, як помилки мислення ведуть до невигідних рішень і як їх нейтралізувати.
Найнебезпечніший опонент у конфлікті — нерідко не той, хто сидить навпроти, а власне мислення. Цій думці присвячено окремий розділ нової книги медіатора й кандидата юридичних наук Олега Горецького «Сам собі медіатор». Автор показує, як систематичні помилки мислення підштовхують нас до невигідних рішень саме тоді, коли тверезість потрібна найбільше, — про що згадав і у публікації у власному блозі.
Першою книга називає упередження підтвердження — схильність помічати лише ті факти, що підтверджують нашу правоту, й ігнорувати решту. У конфлікті це означає, що кожна сторона бачить «докази» своєї позиції всюди, навіть у нейтральних діях опонента. Автор пропонує простий тест: якщо у вашій картині спору геть немає жодного факту, який суперечив би вашій версії, — найімовірніше, ви відфільтрували незручне, а не воно відсутнє в реальності.
Не менш підступний ефект якоря: перша названа в переговорах цифра несвідомо стає точкою відліку для всього подальшого торгу, навіть якщо вона необґрунтована. А пастка ескалації прихильності змушує людей продовжувати програшну боротьбу лише тому, що в неї «вже стільки вкладено». Книга наводить просте питання для самоперевірки: якби я починав цей конфлікт сьогодні з нуля, без попередніх витрат, — чи обрав би ту саму стратегію?
Усі ці механізми разом із практичними способами їх нейтралізації зібрані у виданні, яке вже доступне на Rozetka та в інтернет-магазині «Епіцентр». Розділ про психологію конфлікту буде корисним далеко за межами медіації — у будь-якій ситуації, де потрібно ухвалити складне рішення під тиском емоцій.
Окремо автор розбирає й фундаментальну помилку атрибуції — звичку пояснювати чужі вчинки поганим характером, а власні — обставинами. Через неї будь-яка пропозиція опонента автоматично сприймається як спроба обману, навіть якщо та сама ідея від нейтральної особи звучала б цілком розумно. Знання цього ефекту, за книгою, само по собі знижує градус підозри в переговорах.
Головний висновок розділу втішний: когнітивні пастки не можна «вимкнути», бо вони вшиті в наше мислення, але їх можна розпізнати й нейтралізувати, якщо знати, як вони виглядають. І саме таке вміння «Сам собі медіатор» дає читачеві — як інструмент, що працює задовго до того, як сторони сядуть за стіл.
